Пам'ять героїв - Новояворівське вище професійне училище

КНИГА ПАМ'ЯТІ

Дата і місце народження: 17 травня 1992 р., с. Дрогомишль, Яворівського району, Львівської області
ЗПТО: Новояворівське вище професійне училище
Професія: Монтажник гіпсокартонних конструкцій, маляр
Підрозділ: 24-та окрема механізована бригада імені короля Данила
Посада: Номер обслуги
Дата і місце загибелі: 11 липня 2014 р. с. Зеленопілля, Луганської області
Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня (14.03.2015, посмертно)
Сімейний стан: Залишились батьки та два брати

Дата і місце народження: 9 травня 1984 р., м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області
ЗПТО: Новояворівське вище професійне училище (Професійно-технічне училище №65 м. Новояворівськ)
Професія: Слюсар з ремонту автомобілів
Підрозділ: 3-ий батальйон 72-ї окремої механізованої бригади
Посада: Головний сержант роти МТЗ
Дата і місце загибелі: 17 січня 2015 р., смт Оленівка, Волноваський район, Донецька область
Нагороди: Орден «За мужність» ІІІ ступеня (17.07.2015, посмертно)
Сімейний стан: Залишились мама, брат, дружина й син

Дата і місце народження: 12 травня 1997 р., с.Старичі Яворівського району, Львівської області
ЗПТО: Новояворівське вище професійне училище
Професія: Слюсар з ремонту автомобіля, водій автотранспортних засобів категорії «С»
Підрозділ: 24-та окрема механізована бригада імені короля Данила
Дата і місце загибелі: 12 листопада 2019 р., с.Старичі Яворівського району, Львівської області
Сімейний стан: Залишилися батьки, два брати і дві сестри

Олег Шевчук народився 9 квітня 1989 року у місті Новояворівськ.
Закінчив Новояворівську ЗОШ І-ІІІ ст. №2. Після закінчення школи вступив до Новояворівського вищого професійного училища, де здобув професію електрозварювальник.
Олег Вікторович працював за фахом у будівельних компаніях.
Олег від початку вторгнення росії на схід України брав участь у захисті її кордонів.
23 березня 2022 року, під час виконання бойового завдання в Ірпені, російські окупанти обірвали життя Олега Шевчука.
У Героя залишилися батько Віктор Миколайович, брати Микола та Павло, дружина Ірина, троє дітей – Володимир, Денис та Вікторія.

Ігор рахманов народився 27 вересня 1984 році у місті Ташкент (Узбекистан). У 1990 р. разом з мамою переїхав в Україну.
Проживав в Яворові, де навчався в загальноосвітній середній школі №3 імені Т. Г. Шевченка.
Потім поступив в Новояворівський професійний ліцей (зараз – Новояворівське ВПУ), де здобув професію кухаря.
Відтак був призваний на строкову службу в ЗСУ, яку проходив у 24 ОМБ.
Згодом продовжив службу за контрактом до 2010 року. У 2014 р. був одним із перших, хто записався добровольцем і пішов захищати свою землю. Після поранення підлікувався і в 2016 р. знову пішов на фронт, воював вже у складі 24 ОМБ ім. Короля Данила.
За волю України боровся до чергового важкого поранення. Військові медики до останнього намагалися врятувати його життя.
Ігор загинув 5 квітня 2022 року біля села Катеринівка Луганської області.
Без чоловіка і батька залишилася дружина Юлія та 14-річний син.

Олег Возьний народився 12 листопада 1997 року в селі Старичі.
Закінчив Старицький ЗЗСО І-ІІІ ступенів імені Юрія Костіва.
Навчався в Новояворівському вищому професійному училищі за спеціальністю «Столяр будівельний, тесляр».
У 2016 році вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Практично з перших днів своєї офіцерської служби у складі 54 окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи з честю виконував завдання із захисту України від агресора.
Олег загинув 31 березня 2022 року під час виконання бойового завдання по утриманню бойових позицій внаслідок поранення несумісного з життям у Донецькій області.
У Героя залишилися мати та брат.

Олег Петришин народився 19 липня 1976 року в с. Залужжі біля Яворова. Навчався в Залузькій ЗОШ І-ІІ ступенів. Після закінчення школи вступив в Новояворівське ПТУ №65 (зараз – Новояворівське ВПУ), де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів.
У 1994 р. був призваний до армії, строкову службу проходив в м. Одесі.
Після закінчення терміну строкової служби залишився в лавах Збройних сил України.
Проходив службу на Яворівському полігоні. ЗСУ присвятив 26 років свого життя. У 2016 р. брав участь в АТО. Нагороджений багатьма відзнаками.
Помер 22 квітня 2022 року від наслідків ракетного удару 13 березня 2022 року по Яворівському полігоні.
Без сина, чоловіка, батька, брата залишилися мати Катерина, дружина Віра, діти Василь, Ігор, Вероніка, Марта, брати Василь, Ігор та сестра Оля.

Андрій Ядлось народився 1 вересня 1998 р. в с. Черниляві.
Закінчив 9 класів Чернилявської ЗОШ ім. Теодора Перуна.
Вступив у Новояворівське вище професійне училище, яке не закінчив, а у 2016 р. підписав контракт із ЗСУ.
У 2020 р. одружився, народилась донечка Софія.
Проходив службу в 24 ОМБ імені Короля Данила. Разом з побратимами захищав Україну від російських загарбників на східних теренах. Отримав поранення та повернувся додому на лікування.
Андрій загинув 7 травня 2022 р. у трагічній ДТП.

Іванна Заращак народилася 7 липня 1984 року у селі Коти на Львівщині. Батько дівчинки рано помер. Мама, щоб поставити на ноги єдину дитину, часто їздила працювати у сусідні села. Дівчинку виховувала бабуся.
У 1991-1999 р.р. навчалася у Котівській ЗОШ І-ІІ ступенів імені Михайла Логина.
З юності Іванка займалася рукоділлям, вишивала картини та шила одяг.
У 1999-2002 роках здобувала фах швачки у Новояворівському ВПУ.
Працювала в територіальному центрі соціального обслуговування одиноких.
У 2020 році Іванна стала зв’язківцем у 24-й окремій механізованій бригаді Збройних Сил України. Після навчань поїхала на 9 місяців на Донбас.
На війні, вона вишивала картини, часто це були ікони.
На початку лютого 2022 року, після 9 місяців на війні, вона приїхала у відпустку додому.
Коли почалася повномасштабна війна, старший солдат Заращак повернулася до військової частини. За деякий час її перевели до окремої бригади територіальної оборони, з якою вона вирушила у Донецьку область.
5 травня 2022 року, біля м. Сіверськ Донецької області Іванна була на службі у штабі разом з управлінням підрозділу. Ракета, випущена російськими військовими, влучила прямо у приміщення. Загинули всі, хто там перебував.

Роман Івашко народився 23 грудня 1993 року в місті Новояворівськ.
Навчався в Старицькому ЗЗСО І-ІІІ ступенів імені Юрія Костіва.
Ззакінчив Новояворівський професійний ліцей (зараз – Новояворівське ВПУ), де здобув професію монтажника гіпсокартонних конструкцій, маляра.
З 2016 року був у зоні АТО.
У 2019 році був нагороджений почесною грамотою та медаллю “За оборону рідної держави”.
З повномасштабним вторгенням росії в Україну Роман пішов захищати нашу незалежність – боронив міста Буча та Ірпінь, після їх звільнення з побратимами відстоював землі Харківщини.
13 травня 2022 року, боєць отримав смертельне поранення під час виконання бойових завдань з захисту Батьківщини на Харківщині.

Денис Одинець народився 28 вересня 1997 року у місті Новояворівськ.
Військовослужбовець закінчив Новояворівський ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2.
Після закінчення школи здобув професію автослюсара в Новояворівському ВПУ.
З повномасштабним вторгненням Росії в Україну пішов захищати кордони країни.
Денис загинув 9 червня 2022 року у зоні проведення бойових дій на Донеччині.

Андрій Бачало народився 24 січня 1982 року у місті Яворові.
У 1989 р. пішов у 1 клас місцевої середньої загальноосвітньої школи №2, яку закінчив у 1999 р. У цьому ж році вступив у професійно-технічне училище №65 м. Новояворівськ (зараз – Новояворівське ВПУ).
У 2000 р. закінчив навчання, здобувши кваліфікацію слюсаря з ремонту автомобілів, водія автомобіля категорій «В», «С».
5 травня 2000 р. був призваний на військову службу в Збройні сили України. Після проходження строкової служби був зарахований на військову службу за контрактом з 30.05.2001 р. до 24.12.2003 р.
Працював у будівельній фірмі, пізніше був автослюсарем, водієм-слюсарем у місті Яворові.
Мав бойовий досвід і глибоке почуття патріотизму, тому без довгих роздумів пішов у райвіськкомат. І вже 5 березня 2022 р. став на захист Батьківщини від московської орди.
Андрій загинув 21 червня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу під час перевезення боєприпасів у селищі Спірне Бахмутського району Донецької області.
Без чоловіка та батька залишилась дружина Леся Степанівна, син Олег (2003 р. н.), дочка Юлія (2007 р. н.).

Ярослав Сорич народився 1 серпня 1993 року у селі Добростани, Яворівського району Львівської області.
Навчався в Ємилівській ЗОШ І-ІІ ступенів (Кіровоградська область), після чого здобув професію електрозварвальника в Новояворівському вищому професійному училищі.
З 2015 року проживав в Києві, працював на Дарницькому вагоноремонтному заводі.
З повномасштабним вторгненням росії в Україну, Ярослав пішов захищати українську землю.
27 червня 2022 року, ворог обірвав життя 28-річного захисника України, старшого солдата Ярослава.

Юрій Костельний народився 15 вересня 1982 року в місті Львів.
Юрій випускник Новояворівської школи №1, опісля вступив в Новояворівське училище, де здобув професію електрогазозварвальника.
Працював на дочірньому підприємстві «ЖЕО» м.Новояворівськ, більше 6 років свого життя присвятив службі в Управлінні пожежної безпеки у Львівські області ДДПБ МНС України.
Останнім місцем праці Юрія було ТзОВ «Бадер-Україна».
З перших днів вторгнення РФ в Україну брав участь у захисті її кордонів.
Загинув 25 липня 2022 року.

Богдан Турко народився 21 липня 1992 року у місті Новояворівськ.
Випускник Новояворівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1.
Богдан навчався у Новояворівському ВПУ, де здобув професію муляра, штукатура, маляра.
Останнім місцем праці було «Львівські ковбаси».
З повномасштабним вторгненням росії в Україну, Богдан пішов захищати територіальну цілісність нашої держави.
Виконуючи бойове завдання на Донеччині, 2 серпня 2022 року, російські окупанти обірвали життя 30-річного солдата Богдана.

Ярослав Середа народився 5 грудня 1968 року у селі Прилбичі Яворівського району Львівської області.
Ярослав закінчив Прилбицьку школу, опісля вступив в Новояворівське ВПУ.
Пізніше проходив службу у внутрішніх військах.
У 1992 році одружився, разом із дружиною Надією виховував троє дітей.
Багато років Ярослав працював будівельником.
Зперших днів вторгнення РФ в Україну брав участь у захисті її кордонів у складі 24 ОМБр імені короля Данила.
Брав участь у жорстоких та запеклих боях в найгарячіших точках Луганської, Донецької, Херсонської та інших областях, отримав поранення, після одужання повернувся до складу своєї бригади.
Ярослав загинув 11 вересня 2022 року під час артилерійського та танкового обстрілу в районі н.п. Щасливе Херсонської області при виконанні бойового завдання.

Роман Качмар народився 24 листопада 1983 р. у м. Новояворівську.
Закінчив Новояворівську ЗОШ І-ІІІ ст. №1.
Здобув фах автомеханіка у Новояворівському ПТУ.
Строкову військову службу проходив у складі військ МВС у Євпаторії.
У 2009 році створив сім’ю, з якою проживав в селі Лелехівка. Займався столярною справою.
Український захисник вступив у лави ЗСУ у перший день вторгнення росії в Україну. Брав участь у захисті Батьківщини у складі 24 ОМБ імені Короля Данила. З перших днів війни перебував на передовій.
Загинув 25 березня 2022 р. у місті Попасна на Луганщині, Роман внаслідок вибуху отримав травми несумісні з життям.
Похований 28 вересня 2022 р. в селі Лелехівка.

Андрій Крижанівський народився 3 травня 2002 в Одесі, у ранньому дитинстві переїхав до села Іваники Львівської області.
Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 Львівської міської ради, згодом – у Стрийській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 імені Героя України Андрія Корчака.
Закінчив державний навчальний заклад «Новояворівське вище професійне училище». Де здобув професію "Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення".
У 2021 році вступив до Волинського національного університету імені Лесі Українки, навчався на кафедрі прикладної лінгвістики. У травні того ж року підписав контракт із Збройними силами України.
Служив у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України. Вже у січні 2022 року виконував бойові завдання на території Луганської області.
Андрій загинув 1 жовтня 2022 року.
У Андрія Крижанівського залишилися батьки, двоє сестер, двоє бабусь та дідусь.

Андрій Василишин народився 9 грудня 1996 року у селі Бунів Яворівського району Львівської області.
З 2003 до 2012 рр. навчався у місцевій загальноосвітній школі ім. Юрія Липи.
Навчався з 2012 до 2015 року у Новояворівському ВПУ за професією “Столяр будівельний, тесляр”.
У 2012-2015 рр. працював різноробочим, часто їздив на роботу за кордон.
З 19 квітня 2017 р. проходив строкову військову службу в зенітно-ракетному підрозділі. Згодом був переведений в Яворів, де підписав контракт з 24 ОМБ ім. Короля Данила і з 14 січня 2018 р. відбув у зону бойових дій на сході України.
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Андрій одразу мобілізувався до 24-ї ОМБр. Він був оператором зенітного ракетно-артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А0998.
Андрій загинув 26 листопада 2022 року у Рівненській області під час виконання завдання внаслідок ДТП.

Василь Дацко народився 25 січня 1986 року в с. Калитяки на Яворівщині.
У 1993-2001 рр. навчався у Верблянській середній школі.
З 2001 р. до 2005 р. здобував спеціальність у Новояворівському ВПУ.
У 2004-2006 рр. проходив строкову службу у Десні (Біла Церква). Опісля працював різноробочим за кордоном.
Молодший сержант 24 ОМБ імені Короля Данила воював на Бахмутському напрямку.
Василь загинув 19 грудня 2022 року під час бою внаслідок отримання поранення несумісного з життям.

Мирон Ваньо (“Мессі”) народився 9 травня 1995 року в селі Глиниці Яворівського району Львівської області.
У 2001-2012 роках навчався у Глиницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.
У 2012-2014 роках – у Державному навчальному закладі «Новояворівське вище професійне училище», де здобув професію слюсара з ремонту автомобілів, водія автотранспортних засобів.
У 2014 році вступив у Державний професійно-технічний начальний заклад «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва», де навчався за спеціальністю «обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». У 2016 році отримав диплом молодшого спеціаліста за кваліфікацією «механік».
У 2016-2018 роках проходив строкову військову службу у Національній Гвардії України. У 2017-му навчався у Навчальному центрі НГУ та закінчив спеціальні курси базового рівня за напрямком підготовки «фахівець кінологічної спужби».
З дитинства Мирон захоплювався футболом, грав за команди рідної Яворівщини, а також Польщі.
У 2018-2022 роках працював у Польщі. До 24 лютого 2022 року Мирон був у Польщі.
Молодший сержант Мирон Ваньо служив у 63-ій ОМБр, був командиром 2 відділення розвідувального взводу 107 механізованого батальйону, військової частини А3719.
У складі бригади брав участь у звільненні Херсонщини, воював на Бахмутському напрямку.
Мирон 23 січня 2023 року потрапив під ворожий артилерійським обстріл у східній околиці міста Бахмут Донецької області, а 24 січня 2023 року помер у лікарні м. Дніпра.

Ігор Вергун народився 2 червня 1972 року в с. Чернилява Яворівського району Львівської області.
У 1979-1987 роках навчався у Чернилявській школі. У 1987-1989 роках продовжив навчання у Нагачівській СШ.
У 1989 році вступив у Новояворівське ВПУ, де здобув професію водія транспортних засобів категорії «С» з умінням виконувати роботи з ремонту автомобілів.
У 1990-1992 роках проходив строкову військову службу, був старшим кодувальником.
З 1 березня 2022 року пішов добровольцем захищати рідну землю.
З 10 березня до 17 серпня 2022 р – стрілець РЗ-НШ у в/ч А4030, 18 серпня 2022 року переведений у в/ч А4007 (110 бригада 1-ий батальйон 1-ша рота).
Ігор загинув 2 лютого 2023 року від смертельного поранення під час бойових дій поблизу м Авдіївка Покровського району. Донецької області.

Степан Шипка народився 5 січня 1974 року у багатодітній родині в селі Коти Яворівського району.
Навчався у Котіській школі, яку закінчив у 1989 році.
У 1992 році закінчив Новояворівське ВПУ, де здобув професією столяра-будівельника.
У 1992-1994 роках проходив строкову військову службу.
26 лютого 2022 року з’явився у військкомат. Увесь період від часу потрапляння на фронт перебував у зоні ведення активних бойових дій. Мав єдину коротку відпустку у листопаді на 10 днів.
Спершу їхній батальйон був на південному напрямку, а з грудня 2022 р на Східному фронті (місто Бахмут).
Степан був у складі 63 ОМБ (1 рота, З взвод). Сержант відповідав за боєприпаси і їхню подачу та контроль.
5 вересня 2022 року був нагороджений медаллю та грамотою «За вірність українському народові».
Степан загинув 25 грудня 2022 року від множинних осколкових поранень лід час штурму окупнатами міста-фортеці Бахмут Донецької області.

Павло Смалюк народився 27 січня 1988 року у м. Новояворівськ.
Закінчив Новояворівську школу №3. Опісля навчався Новояворівському училищі, де здобув професію столяра, будівельника, тесляра.
Після закінчення училища працював на ТЗОВ «ЄВРОШПОН» та їздив на заробітки за кордон.
З лютому 2022 року захищав Україну в складі 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.
Павло загинув 3 квітня 2023 року під Бахмутом.

Петро Бабак народився 4 липня 1997 року в селі Вороблячин Яворівського району Львівської області.
Після закінчення школи вступив до Новояворівського ВПУ, де здобув фах кухаря, бо дуже любив готувати, особливо суші.
1 травня 2022 року був мобілізований до військової частини А4123.
Брав участь у бойових діях в районі н.п Покровськ, н.п. Бахмут, н.п. Горохуватка, н.п. Покровське, н.п. Московка, н.п. Одарівка, н.п. Кодема, н.п. Дружба, н.п. Зайцеве, н.п. Шуми, н.п. Північне, н.п. Майорськ, н.п. Оріхово-Василівка, н.п. Діброва.
Петро загинув 24 травня 2023 року о 19:30 год. внаслідок прямого влучання ворожого артилерійського снаряду в окоп в районі населеного пункту Діброва Луганської області.

Сергій Сіданич народився 19 березня 1985 року в селі Шумʼяч Турківського району Львівської області.
У 2000 році закінчив Новояворівську школу №1, опісля вступив до Новояворівського ВПУ.
У 2003-2005 роках Сергій проходив строкову службу в 95 окремій десантно-штурмовій бригаді.
Працював будівельником на підприємстві «Балмікс».
Із самого початку повномасштабної війни воював у складі 103 окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Сергій загинув 3 липня 2023 року під час артилерійського обстрілу.

Петро Дубан народився 12 липня 1975 року в селі Іваники Яворівського району Львівської області.
Після закінчення класу Бунівської школи, здобував професію токаря у Новояворівському ПТУ-65 (зараз – Новояворівське ВПУ).
Строкову військову службу проходив у морській піхоті.
Учасник АТО.
З початку повномасштабного вторгнення РФ пішов на фронт. Воював на південному напрямку, де в одному з боїв отримав серйозні поранення, проходив лікування, але дуже рвався в бій.
Згодом повернувся на фронт, але 1 липня 2023 року зупинилося його серце.

Віталій Барандій народився 27 березня 1984 року у Новояворівську Львівської област.
Навчався в Новояворівській школі №3.
Після школи вступив до Новояворівського вищого професійного училища, де здобув спеціальність «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів». Після навчання вступив до лав армії, служив в Дніпрі у внутрішніх військах.
У 2014 році був учасником бойових дій АТО. А з початку весни 2022 року пішов захищати українську землю від російських окупантів.
Віталій загинув 5 грудня 2023 року під час виконання службових обов’язків на Донеччині.

Орест Кішай народився 10 вересня 1970 року у місті Львів.
Проживав у Новояворівську і навчався до 9 класу у Новояворівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2. Після школи вступив у Новояворівське ВПУ, здобув спеціальність – машиніст екскаватора.
Працюючи на ЯДГХП «Сірка» , паралельно закінчив Дніпродзержинський хіміко-технологічний технікум, де навчався на механіка. Більшу частину свого життя працював в будівельній фірмі у Львові.
Останні п’ять років був оператором у ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна». А у листопаді 2022 року був призваний захищати Україну.
Орест загинув 4 травня 2023 року внаслідок численних вогневих поранень, що були отримані під час ворожого артобстрілу поблизу Нью-Йорка, Донецької області.
У Ореста залишились дружина, син, донька, зять, онука та брат з сімʼєю.

Степан Качмар народився 20 грудня 1970 року в селі Терновиця Львівської області.
Навчався у місцевій школі. У 1986 році вступив у Новояворівське вище професійне училище.
З 1989 по 1991 роки проходив службу в армії. Після армії працював у Яворівському державному гірничо-хімічному підприємстві «Сірка» на посаді електрослюсаря по ремонту обладнання.
З 1997 по 1999 роки працював в Управлінні державної охорони при УМВС у Львівській області.
Незважаючи на свою отриману групу інвалідності з першого дня повномасштабного вторгнення пішов на захист Батьківщини. Служив у 63-й окремій механізованій бригаді.
Степан загинув 22 березня 2024 року після важких травм, отриманих в запеклих боях на Луганщині.

Андрій Садовий народився 10 серпня 1977 року у селищі Шкло Львівської області.
Навчався у Шклівській школі ім. Мар’яна Корчака.
Після школи навчався у Новояворівському ВПУ за професією будівельник.
27 лютого 2022 року повернувся з Польщі і пішов добровільно захищати Батьківщину.
З перших днів війни служив у складі 66 ОМБр. Був мінометником, пізніше у роздвідці. За час служби отримав 2 бойові контузії і після лікування повернувся у 1 ОСБ у складі 66 бригади.
Андрій загинув 28 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Невське, Луганської області.

Віталій Лебяк народився 3 вересня 1979 року у селі Волошиново Львівської області.
Навчався у місцевій загальноосвітній середній школі. Згодом вступив до Державного навчального закладу «Новояворівське вище професійне училище». Після завершення навчання проходив військову службу у Борисполі.
Працював у торгівельній сфері. Свого часу захоплювався рибальством і мисливством.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Боронив незалежність та суверенітет держави у складі військової частини А4599. Виконував бойові завдання на території Донецької області.
Віталій загинув 8 травня 2024 року.
У Віталія Лебяка залишилися мама і сестра.

Богдан Тарабань народився 20 липня 1972 року в селі Грушів Львівської області.
Закінчив місцеву восьмирічну школу, а середню освіту здобув у Нагачівській школі. Професійні навички електрозварювальника опанував у Новояворівському ВПУ.
У 1998 році він приєднався до Яворівської дивізії, а пізніше продовжив службу в 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, виконуючи обов’язки начальника складу РАО.
З 2014 по 2020 роки він захищав Україну у Луганській та Донецькій областях.
Богдан загинув 25 жовтня 2024 року.

Володимир Роса народився 16 лютого 1995 року в селі Нагачів Яворівському районі Львівської області.
Навчався у місцевій школі до 9 класу. Пізніше поступив до Новояворівського ВПУ. Працював на складах мережі магазинів АТБ.
З початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист Батьківщини. Служив у 35 ОБрМП ім. контр-адмірала Михайла Остроградського.
Восени 2022 року отримав важкі поранення, проте відмовився від демобілізації і після тривалого лікування повернувся на службу.
Володимир загинув 1 липня 2024 року.

Іван Левко народився 3 липня 1999 року в селі Поріччя Львівської області.
Закінчив Новояворівське вище професійне училище, за професією – маляр-штукатур, муляр. У цивільному житті працював на будівництві.
25 лютого 2022 року Івана призвали на військову службу. Разом із побратимами він боронив цілісність України на Луганському, Донецькому, Запорізькому та Херсонському напрямках. Обіймав посаду солдата-стрільця, помічника гранатометника 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила.
Іван загинув 1 жовтня 2022 року поблизу села Білогірка Херсонської області під час виконання бойового завдання. 15 місяців вважався зниклим безвісти. Прощання відбулося 5 січн 2024 року.

Юрій Бій народився 25 травня 1992 року у місті Яворів Львівської області.
У 2009 році закінчив Яворівську школу ім. Т. Шевченка, а після цього вступив до Новояворівського ВПУ на спеціальність автослюсаря та водія автотранспортних засобів.
Після здобуття освіти Юрій спочатку працював за професією, згодом вивчився на тракториста-машиніста, але згодом поїхав до Польщі на заробітки. Там почав працювати у дорожній службі.
Згодом повернувся до України, де почав працювати таксистом.

У 2022 році, коли почалося повномасштабне російське вторгнення, Юрій Бій залишив позаду своє цивільне життя і одягнув військовий піксель. Служив у лавах 58 окремої мотопіхотної бригади водієм танкової роти. Під час служби отримав знання і навички керування безпілотними системами. Воював під Бахмутом, виконував бойові завдання в Донецькій, Дніпропетровській та Сумській областях. За свої професійні заслуги отримав низку нагород: нагрудний знак «За вірне служіння», відзнаку від командира та медаль ветерана війни.
Юрій загинув 28 серпня 2024 року в населеному пункті Новоукраїнка в Донецькій області, виконуючи бойове завдання.

Олександр Орос народився 22 травня 1970 року у місті Яворів Львівської області.
Навчався у Новояворівському ЗЗСО №1 ступенів, брав активну участь у спортивних заходах, був кандидатом у майстри спорту з боксу.
Олександр з відзнакою закінчив навчання у Новояворівському ВПУ. Після служби в армії працював на ЯДГХП «Сірка».
У 2015 році приєднався до лав Збройних Сил України, де виконував бойові завдання.
Олександр помер 11 серпня 2021 року під час виконання службових обов’язків в м.Гірське Попаснянського району на Луганщині.
У воїна залишилося дві доньки, мати та брат.